Нещодавно на Дніпропетровщині відбулися загальні збори Асоціації фермерів та приватних землевласників Дніпропетровської області. Питання, що розглядалися, були актуальними і наболілими. Присутні обговорювали шляхи розвитку аграрного сектору економіки країни, презентували досвід сусідніх держав, зокрема Польщі, з питання підвищення ефективності агропромислового комплексу, не оминули увагою нагальне питання продажу землі.
Голова Криворізької районної ради Володимир Мельник у своєму виступі висловив занепокоєння станом економіки країни взагалі, і сільського господарства зокрема.
«Ряд об’єктивних і всім нам відомих причин вкрай негативно вплинули на розвиток економіки країни. Не секрет, що сільське господарство, як галузь, вже багато років для більшості можновладців є неперспективною,» - зазначив у своєму виступі Володимир Мельник.
«Аграрії не мають ні державних дотацій, ні сучасного ринку збуту продукції. Склалася ситуація, коли сільгоспвиробники практично залишаються сам на сам зі своїми проблемами. Впевнений, що така ситуація склалася не лише на Дніпропетровщині. Спілкуючись із багатьма колегами з різних областей, вкотре переконався, що нам – аграріям - потрібно об’єднуватися, разом вирішувати проблеми, разом відстоювати інтереси. Сьогодні багато говорили про створення ініціативних груп. Переконаний - це необхідно. Я особисто, опираючись на багаторічний досвід роботи на землі, маю багато пропозицій і проектів – цікавих, перспективних, масштабних. Але зараз хочу сказати про інше.
Зовсім недавно із занепокоєнням чекав продовження мораторію на продаж землі. Для всіх українців було зрозуміло, що в сучасних умовах розвитку наша держава цікава багатьом політикам, як сировинна складова бізнесу. Що привертає їх увагу? Звісно ж, земля – надзвичайно потужна база для примноження капіталу. І, дякувати Богу, депутати таки згадали, що вони слуги народу і повинні працювати в інтересах українців.
З цього приводу виникає питання: чому я – людина, яка працює на землі, і , як ніхто, компетентна в питаннях розвитку сільського господарства, повинен залежати від рішення людей, які не мають жодного відношення до сільського господарства. Впевнений: нам усім треба не лише об’єднуватися, а й лобіювати інтереси аграріїв на рівні Уряду та Верховної Ради.
Асоціація - це дуже добре на сьогоднішній день, але це проміжна форма об'єднання аграріїв. Треба розуміти, що делегати не приймають рішення на відміну від депутатів. Тому для нас вихід один - це Аграрна партія України, бо для нас, селян, вона єдина.
Саме наші представники мають бути в органах управління державою і брати безпосередню участь у законотворчому процесі. Тому наша подальша спільна робота повинна бути спрямована ще й на популяризацію Аграрної партії України, й на перспективу - й на роботу в Уряді та парламенті»