Четвер, 15 березня 2018 17:50

Рецепт успіху від Віталія Скоцика: «Мрійте – більше! Досягайте – кращого!»

Сьогодні 15 березня день народження святкує політик нової генерації – Віталій Скоцик. У свої 46 Лідер Аграрної партії ділиться власним рецептом успіху: треба не боятися… мріяти. А реалізовуючи мрії – ставити перед собою ще вищі завдання. Про життя Віталія Скоцика, яке інколи нагадує американські гірки, але завжди сповнене мріями, сімейним затишком і великою вірою в Україну – читайте в інтерв’ю, опублікованому  на шпальтах журналу «ІМЕНА».

- Віталію Євстафійовичу, у пресі Вас називають «українським Макроном». Це додає Вам впевненості, на президентські вибори балотуватися будете?

- Ми обоє цілеспрямовані люди, професійні економісти, і вміємо вибудовувати візію того, що хочемо побудувати. У всьому іншому ми, звісно, різні. Ймовірно, українці, як і французи, які побачили у Макроні надію на світле майбутнє, теж шукають політиків нового формату – для впровадження змін, про які ми давно мріємо.

Щодо президентської кампанії, поки навіть чинний Президент не говорить, чи буде балотуватися на наступний термін. Я б теж не забігав наперед. До 28 грудня багато часу – ще треба посіяти весною і зібрати врожай восени, а тоді, наприкінці року, і буде остаточне рішення.

 

 NKL 1456

 

- Останнім часом про Аграрну партію пишуть багато бруду. Кому ж це ви так дорогу перейшли?

- Ми політична сила нового зразка. Сьогоднішня політична система наповнена тим, що і партіями назвати важко. Більшість так званих «партій» – це просто політичні проекти олігархів. Ми є фактично викликом усім. І тим, хто називає себе владою і є при владі. І тим, хто називає себе опозицією, але насправді не є в опозиції. Тобто Аграрна партія – реальних ворог для всієї існуючої політичної системи нашої держави. Тому проти нас всі і боряться. І чим далі, тим боротимуться більше. Це нас не дивує, і ми до всього готові.

- Ми часто бачили ситуації, коли, здавалося б, порядних, ідейних людей після проходження в парламент – наче підміняли. Чому Ви впевнені, що Вас не зламає система?

- Для того, щоб цього не трапилось, повинна бути дієва структура, вибудована знизу до верху. Структура, в якій люди, делеговані у владу від партії, відповідальні перед членами партії – починаючи від їхнього населеного пункту і до найвищої посади, яку можуть займати. Якщо людина приходить у владу одна, і навіть з дуже хорошими намірами, її система з’їдає. Дійсно,  ми бачили дуже багато подібних прикладів. Сьогодні Аграрна партія хоче зламати це замкнуте коло і замінити його новою системою управління.

- Пане Віталію, Ви були успішним бізнесменом.  Що змусило Вас покинути все і піти в політику?

- Це мій особистий виклик. 2014 рік для багатьох став переломним. Тоді хтось взяв зброю і пішов добровольцем на фронт, хтось став волонтером, хтось, з дуже хороших намірів, вирішив стати таким собі Дон Кіхотом і пішов у державне управління. У кожного був свій виклик.  Власне, я став своєрідним добровольцем, який також покинув усе і пішов боротися. Але не самотужки – я пішов організовувати систему. Бо добре розумів, що ніхто нам держави не збудує, якщо ми самі її собі не побудуємо. 

- А як сім’я відреагувала на Ваше рішення іти в політику? Дивлячись на Ваш Фейсбук, складається враження, що тепер Ви постійно в робочих поїздках. Чи не позначилося це на Ваших стосунках з дружиною?

- У нас все життя таке – в дорозі. Коли я працював за кордоном, якийсь час сім’я  жила зі мною, якийсь – в Україні. Ми люди сьогоднішнього інтернаціонального світу, ми мобільні, ми звикли до такого ритму. І дружина мене завжди підтримувала. Хоча спочатку і не зовсім зрозуміла мої наміри іти в політику, але це тривало не довго. Дуже скоро я отримав і від дружини, і від усієї своєї родини повну підтримку.

- Наскільки дружина впливає на прийняття Вами рішень? Що Ви можете вирішити без неї, а що ні?

- Коли ми говоримо, що дружина – оберіг сім’ї, то у нас це дійсно так і є. У всіх сімейних питаннях я, як солдат, виконую завдання, які вимальовує дружина. Всі стратегічні речі ми обговорюємо, звичайно, разом. А в поточному житті, дружина, як голова родинної партії, веде сімейний напрямок, а я зовнішній. Ми звикли до такого ритму ще з бізнесу. І у нас це гарно працює. 

- Готуєте сніданки для дружини?

- Я не є щедрим на сніданки. Моя дружина, як і її мама, яка зараз живе з нами, і мої дочки – всі  дуже гарно готують. Я не вважаю, що повинен створювати їм конкуренцію на кухні. Але у нас є барбекю, шашличниця – і це вже моє місце. Коли хтось починає туди заходити, то я доволі ревниво його захищаю. Люблю готувати на вогні рибу, шурпу, стейки, експериментувати над новими рецептами.

- Для дітей Ви також нечастий гість. Можливо, коли виростуть, дорікатимуть, що Вас ніколи не було поряд… не боїтеся цього?

- Ми дійсно мали таку проблему зі старшою дочкою Діаною. Коли підросла, вона без злоби, але все ж мені згадала, що я мало був вдома.  В бізнесі був такий ритм, коли я і в країні мало бував.

І бачив єдину, на той час, доню не так часто, як хотілося б. Коли ж я пішов у політичне життя, то вже намагаюся вихідні проводити вдома. В суботу-неділю стараюся бути з дружиною, з дітьми, разом з ними їду і в музичну школу, і на різні спортивні заняття. Любимо спільні походи в зоопарки, музеї, магазини. Коли я в Києві, протягом тижня завжди намагаюся відвозити дітей вранці в школу.

- Які у Вас сімейні традиції?

- Ми підтримуємо ті традиції, які були родинах наших батьків – моїх і дружини. Вони схожі, бо ми з одного регіону, я з Рівненської області, дружина з Волинської, це все Велика Волинь. Це традиційне святкування Різдва, Великодня, Трійці, всіх великих свят. Ми дотримуємось класичного святкування, а оскільки родина у нас велика і дружня, то у нас завжди багато гостей.

- Віталію Євстафійовичу, про що Ви мріяли в дитинстві і які з мрій уже зуміли реалізувати?  А зараз мрії маєте?

- У мене постійно були мрії і,  реалізовуючи їх,  я щоразу ставив собі ще вищі завдання. Коли певні ідеї приходили мені в голову, вони могли виглядати абсолютно нездійсненними. Але я їх втілював у  життя. Здавалося б, нереально було з мого далекого села піти вчитися в Київ, у сільськогосподарську академію, але я отримав золоту медаль і поступив. Здавалося б, нереально було продовжити навчання в США, але я там навчався. Хто б міг подумати, що хлопець з рівненського села буде управляти великими міжнародними корпораціями, але це частина мого життя. Комусь здається нереалістичним те, що я прагну зробити в політиці, але мої мрії мають властивість збуватися. Я для цього роблю все.

 

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.