Понеділок, 29 вересня 2014 14:42

Віталій Скоцик: «Політична роль агросектору має відповідати його економічній вазі»

Нещодавно Аграрну партію України очолив один з кращих топ-менеджерів агробізнесу Віталій Скоцик. Донедавна аграрна складова української політики зводилася переважно до потреби отримання субсидій. Сільське господарство сприймалося лише як дотаційний сектор економіки. Натомість Віталій Скоцик відомий тим, що відстоює модерні підходи до агробізнесу і вважає, що це такий самий сектор економіки, але більш перспективніший. Він не потребує дотацій, він потребує чіткого стратегічного планування. Це саме те, в чому добре розбирається новий голова партії, котрий став першим в Україні доктором із стратегічного менеджменту. У своєму інтерв'ю Віталій Скоцик розкриває плани щодо майбутнього України і місці, яке має посідати агросектор у економіці та політиці.

Агросектор другий після металургії

- Вас можна привітати з обранням головою Аграрної партії. 20 вересня з'їзд довірив вам цю посаду. Чи можете ви поділитися своїми політичними планами, пов'язаними з цією партією?

- Патріарх української політики Іван Степанович Плющ говорив, що влада ніколи не дається в подарунок – вона дається як покарання людям. Я ціную ту довіру, яку мені висловили делегати. Виступаючи перед ними, я чесно сказав: цей рік для аграріїв справді важкий. Але я не маю сумніву, що ми як галузь будемо нарощувати виробництво з кожним роком і наша роль у ВВП країни буде зростати. Відповідною має бути і наша політична роль. Ми розпочали 10-15 років тому з 5 % ВВП країни, сьогодні ми виробляємо орієнтовно 20-23 %. Це серйозний приріст. В минулому році аграрна галузь надала 13,6 млрд. доларів валютних надходжень, тобто, ми стали другими після такої потужної галузі, як металургія. Я думаю, що в цьому році ця сума не зменшиться. Проте, навіть зберігаючи провідні позиції з експорту зернових та олії, ми не вирішуємо системну проблему – все, що ми сьогодні експортуємо власне є сировиною. Вона переробляється в інших країнах, там отримує додаткову вартість, створює робочі місця, додаткові податки. Наприклад, коли ми говоримо, що ми ключовий постачальник кукурудзи в Саудівську Аравію, ми повинні розуміти, що саме там вона переробляється на харчові продукти та комбікорми для худоби. Те саме з олією, яка доводиться до харчових кондицій і пакується в інших країнах, технічні культури. Західна Європа переробляє український ріпак, з експорту якого ми також світові лідери, на біодизель. Тому цей етап завоювання світових позицій з експорту сировини треба розглядати як проміжний і зробити сприятливе законодавство для того, щоб в Україні розвинути переробну галузь. Саме просування таких змін до законодавства і є завданням Аграрної партії України. Ми прийшли до того рівня, коли розуміємо, що без таких змін, які визначатимуть подальший розвиток аграрної галузі, майбутнього не буде. Причому такі зміни повинні носити стратегічний характер – плануватися на 25-35 років наперед.

Потрібне стимулююче законодавство для переробної галузі

- Що потрібно українським аграріям для того, аби ми мали повний цикл переробки сільськогосподарської продукції? Що тут вимагаємо від законодавців, що тут залежить від потенційних інвесторів, що залежить від самих агровиробників?

- Я впевнений, що з часом ситуація стабілізується, і інвестиції в Україну повернуться. У 2008-2009 році в Україні створено більше 20 публічних компаній, які вийшли на світові біржі і залучали серйозні інвестиції у розвиток галузі. Щоб інвестиції приходили, потрібне законодавство, яке б стимулювало розвиток певних напрямків або певних сегментів аграрного бізнесу. Для прикладу, щоб виробляти біодизель в Україні, потрібно прийняти низку законів: для стимулювання переробки технічних культур на біопаливо, що успішно робиться на сьогоднішній день в світі, і другий момент – це який зобов'язує заправні станції з кожним роком збільшувати його частку. Без такого пакету законодавчих документів не можна перебороти нафтове лобі, і ми будемо залишатися на тому ж рівні, де ми є, ще дуже довго. Аналогічний приклад. Ми збираємо 56 мільйонів тон зерна, то ми повинні розуміти, що ми маємо 56 мільйонів тон біомаси – соломи, рослинних залишків і так далі. Для органічного виробництва, тобто для органіки в ґрунті, потрібно біля 25 % від цього. Що робимо з іншим? Спалюємо, засмічуємо повітря. За останні 5 років поляки побудували 7 теплових станцій, які працюють на біомасі і загалом з раніше збудованими споживають 21 млн. тон біомаси, при цьому велику частку біомаси везуть звідки – з Аргентини, з Бразилії. Ми ж знаходимося від цих заводів на відстані приблизно 150-200 км., якщо брати західні кордони України. Це теж можливості не лише для аграрної галузі, а і для вирішення проблем в енергетичному секторі. Світ це зробив давно. Наприклад, Бразилія почала працювати у цьому напрямку ще у 1980-х роках, і сьогодні є найбільшим експортером біоетанолу в світі. Країна забезпечила себе повністю необхідними енергетичними ресурсами. Китай у цьому напрямку суттєво збільшив роботу за останні 10-15 років, не кажучи вже про США, які, наприклад, вирощують 300-350 млн. тон кукурудзи і з них 200-235 переробляється на біоетанол.

Фахові асоціації замість міністерств у якості регулятора

- Коли говорити про продукцію з високим ступенем переробки – то тут, наскільки мені відомо, часто на заваді, навіть для тих підприємств, які налагодили такі виробництва, стає проблема стандартизації відповідності цієї продукції Європейськими і світовими стандартами. Що тут потрібно робити, для того, аби наближатися до цього світу і щоб наша продукція цінувалась в усьому світі, як це вже починають робити наші птахівники і поступово виходять на Європейський ринок.

- Сьогодні працює багато фахових асоціацій в аграрній галузі, але в багатьох моментах їм також потрібна законодавча підтримка для того, щоб вони могли рухатися вперед. В чому питання – в тому, що основну регулятивну роль, наприклад в Західній Європі виконують не стільки кабінети міністрів, міністерство сільського господарства, як якраз фахові асоціації. Тому що в більшості країн регуляторні моменти, в тому числі державна підтримка, делегуються від міністерства до такого типу асоціації. У нас відповідна практика не розвинена, хоча були спроби робити це, наприклад, через Аграрну палату. В цілому, для того, щоб ми могли реалізовувати свою продукцію на західноєвропейських ринках, потрібно дуже багато роботи. Це не тільки сертифікація і стандартизація. Потрібні зміни в законодавстві. Без політичної сили в парламенті, яка б представляла інтереси аграрного сектору, хоч би як це банально не звучало перед виборами, зробити цього не вдасться.

Два депутата на сектор, що дає 20 % ВВП

- Чому в українському парламенті важко створити аграрне лобі? Адже там багато представників агросфери і колишніх фермерів і колишніх керівників сільськогосподарських підприємств і керівників сучасних агрохолдингів

- Якщо взяти результати виборів 2012 року, то депутатів, котрі обрані від аграрних партій – 2 особи. Щоб мати визначену стратегію руху вперед, треба входити до більшості в українському парламенті, треба мати професійний аграрний комітет, який розробляє довготривалу стратегію, треба обов'язково формувати дієздатний виконавчий орган - міністерство сільського господарства з усіма його структурами.

– При нинішній політичній ситуації в Україні, якщо представник аграрної сфери проходить до парламенту за списком певної політсили, то при голосуванні він насамперед керується вимогами партійної дисципліни, а вже в останню чергу відчуватиме себе селянином.

- У нашій системі сьогодні управління державою, особливо коли ми дивимося сьогодні на Кабінет міністрів і склад парламенту, на достатньо багатьох позиціях працюють міністри, котрі не зовсім володіли тим предметом, який їм делегувала їхня партія. Логічно, можуть виникати конфлікти інтересів між галуззю, якою повинен керувати міністр, із програмою партії, яка делегувала його на цю посаду.

Для творення агролобі потрібне об'єднання

- Яка перспектива того, що на наступних виборах таке аграрне лобі вдасться створити, тобто, що пройдуть до парламенту політичні сили, орієнтовані на сільську громаду, на аграрне виробництво? Існують кілька таких партій, які пов'язують себе чи то з аграрною сферою, чи то з селянством...

- Мене часто запитують, чому металургія може сформувати швидко лобі в парламенті, а аграрії - ні. Дуже просто: металургія складається з 3-7 великих гравців, яким легко зібратись, домовитися і вибудувати якусь стратегію дій. Якщо ми говоримо про аграрне середовище – то у нас майже 50 тис. підприємств – селянські господарства, фермерські, дрібні, середні, великі і латифундії. Для того, щоб мати серйозне лобі, треба дійсно об'єднатися в одну рушійну силу. На сьогодні є більше 8-ми аграрних партій, але разом із тим, всі вони ідуть вперед розрізненими шляхами. Наш шлях вперед має об'єднати максимально ресурси аграрної галузі. Ми маємо пройти через об'єднання асоціацій, аграрних і селянських партій і до наступних виборів місцевих органів влади і наступних парламентських виборів створити дійсно потужну об'єднану політичну силу. 14,5 млн. населення України проживають сьогодні в сільському середовищі. Роль галузі у ВВП України – 20-23 %, якщо враховувати тих людей, котрі задіяні в переробці продукції сільського господарства, у дистрибуції, а також сільську інтелігенцію - лікарів, вчителів, бібліотекарів. Ми говоримо про величезний електоральний масив. Разом з цим ці люди живуть сьогодні в понад 30 тис. різних поселень, сіл, районних центрів, де є маса накопичених проблем за довгий період часу. Є поєднання соціальних і економічних передумов для того, щоб така політична сила була сформована. Моє завдання – сформувати таку партію з людей, котрі будуть сповідувати прозорі, демократичні принципи.

- Які перспективи об'єднання в єдиний аграрний кулак оцих політ сил? Там різниця якась в ідеології, різниця у підході до розв'язання проблем аграрної сфери, чи просто особистісний фактор?

- Я думаю, що це комбінація різних факторів. Були певні проекти, які були задумані певними людьми; були проекти, які згуртували певну групу людей і представляли собою перехідний етап від профільної асоціації до політичної партії. Але якщо взяти по суті і за принципом, всі вони ставлять перед собою одну і ту саму мету. Нині завдання полягає в тому, щоб знайти спільне бачення з тими персоналіями, котрі є у різних партіях і формуваннях, і створити єдину серйозну політичну силу. Ця сила має пройти тестування через вибори до місцевих органів влади і вже на наступних парламентських виборах дійсно зможе відіграти ключову роль у парламенті України.

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.