Субота, 26 листопада 2016 14:35

Звернення лідера Аграрної партії з нагоди вшанування пам’яті жертв Голодомору

Біль. Страшний, спустошливий біль - це те, що відчуває кожен українець, запалюючи свічку в День пам’яті жертв Голодомору.

Кількість загиблих під час голоду в 1932 і 1933-му шокує і через роки. У пік Голодомору щохвилини помирало 17 людей. Щогодини – тисяча. Щодня 25 тисяч. І, напевно, найстрашніша цифра – кожен четвертий загиблий – це дитина до 10 років.

Наслідки жахливої трагедії ми відчуваємо і досі. Ми не просто втратили мільйони людей, мільйони ненароджених українців. Голодомор залишив глибокий слід у житті українського суспільства. Приховати злочин масового вбивства вже не можливо, але і донині багато наших громадян не усвідомлюють, що це не були «важкі часи», що зерно відбирали не заради того, щоб просто продати закордон, що це не була просто божевільна економічна політика більшовиків.

На нашій благодатній землі просто не могло бути не штучного голоду. Голод був обраний як зброя. Сталін боявся українців. Йому не просто потрібно було забрати життя людей, він хотів убити гідність нашого народу, волю, вбити нашу українськість. Не дивно, що найбільший удар припав саме на село – на душу України.

Коли Сталін писав у листах своїм соратникам - «ми можемо втратити Україну» - це була правда. Навіть після того, як радянській владі вже не вдавалось замовчувати факти голоду, ретельно замовчувались його причини. Вдумайтесь, Голодомору передувало 5 тисяч селянських повстань! Більшість українців ніколи не підтримувала більшовиків. Українське село підтримувало партії, які проголосили Українську Народну Республіку. Нехай вона не вистояла перед зовнішньою атакою, але ці люди, які прагнули Незалежної України, були живі і хотіли працювати на СВОЇЙ землі.

Стихійні повстання проти колективізації і варварських хлібозаготівель розхитували сталінську імперію, яка ще слабко стояла на ногах. І коли цей опір стане організованим, було лише питанням часу. Голодом Сталін бив по ворогу - вільному українському селянину. Поки він був живий і готовий до боротьби, Сталін не міг бути впевненим у контролі над Україною.

Жахливий, нелюдський цивілізаційний шок від голодної смерті, який пережила Україна, відчувається і досі – в комплексі меншовартості, який зберігається в свідомості багатьох громадян України. Однак із відновленням пам’яті українська ідентичність, віра в себе стає міцнішою. Ми - незламна нація, і ми збудуємо ту державу, про яку мріяли мільйони українців, які боролись за право бути собою на своїй землі.

Сьогодні, о 16.00 запалімо разом свічку пам’яті, вшануймо тих, кого вбили просто за те, що вони українці. І подумаймо про майбутнє - що ми можемо зробити, щоб жити гідно у НАШІЙ державі!

Голова Аграрної партії України Віталій Скоцик

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.