П'ятниця, 19 червня 2015 12:49

«Аграріям – час єднатися» - переконані прихильники Аграрної партії України

На початку літа Київ  тримав руку на пульсі аграрного життя країни:  у перші дні червня у Експоцентрі України розгорнулася щорічна традиційна міжнародна агропромислова виставка «Агро-2015»,  а у четвер, 4 червня , на Київському іподромі відбулося Перше Всеукраїнське аграрне Віче, ініційоване Аграрною партією України. На цю важливу подію з’їхалися  аграрії, експерти, громадські та політичні активісти з усіх куточків нашої держави від півночі до півдня, від заходу до сходу. Загалом же у заході  взяли участь  більше п’яти тисяч  людей. Серед учасників Віче була делегація й з агрофірми ім. Довженка.

Як подолати економічну кризу? Чому лише агросектор може стати основою відбудови української економіки? Як провести адміністративну реформу, щоб вона не стала черговим популістським кроком, а реально допомогла людям? Що потрібно для відновлення соціальної інфраструктури на селі та чому лише аграрії, об’єднавшись, зможуть відродити Україну? Ось головні питання, які піднімалися під час роботи форуму.

Аграрне Віче стало завершальним етапом 29 регіональних форумів,  які провела Аграрна партія з початку року у всіх регіонах країни. Захід не випадково відбувся у форматі віче тому, що у такий традиційний для українців спосіб громади шукали шляхи вирішення найболючіших проблем, визначали   свою подальшу долю.

Перед початком для учасників події співали неповторні  Дмитро та Назарій Яремчуки, а Гімн України виконав золотий голос Житомирщини, учасник проекту «Голос країни» Артем Кондратюк.

Відкрив Аграрне Віче та привітав аудиторію лідер партії Віталій Скоцик. Він зокрема сказав, що нинішній день особливий, адже    відроджується Аграрна партія України, що покликана захищати інтереси   аграріїв, селян, всього великого українського народу. «Ми об’їхали всю нашу державу: від Ужгорода до Сєвєродонецька, від Чернігова до Одеси. Ми спілкувалися з різними людьми, шукали відповіді на найболючіші питання як самих аграріїв, так і країни загалом. І саме на Віче буде остаточно визначена позиція партії щодо найкритичніших проблем. 

На  форумі слово мали поважні, високошановані люди серед яких почесний член академії аграрних наук, заслужений працівник сільського господарства України, двічі герой соціалістичної праці, герой України Дмитро Моторний, голова Донецької обласної організації Аграрної партії України, депутат Слов’янської районної ради, директор ВАТ «Гранум» Дмитро Казацький, голова Київської регіональної організації Аграрної партії України, доктор біологічних наук, академік НААН, професор, лауреат Державної України Максим Мельничук, депутат Запорізької обласної ради, координатор депутатської групи «За запорізьке село», голова обласної організації Аграрної партії, директор приватного сільськогосподарського підприємства «Банівка» Олег Ніколенко, голова громадської організації «Світле майбутнє України», учасник АТО, лідер молодіжного крила Аграрної партії в Одеській області Яків Осташ та інші. Усі вони, незважаючи на те, що приїхали з різних регіонів країни, акцентували увагу на одних і тих же проблемах, які переслідують державу роками та закликали аграріїв до об’єднання.

Дмитро Моторний у своєму виступі зазначив, що сьогодні аграріям час єднатися,  щоб разом вести державу до успішного майбутнього.  Нині сільгоспвиробникам, як ніколи, потрібне свої представники у Верховній Раді.   

Про те, як працюється аграріям на Донбасі поділився Дмитро Казацький: « Кажуть, що історія має властивість повторюватися і це справді так. Нині на наших теренах знову триває війна. Нам надзвичайно складно працювати у таких умовах, але ми не залишили землю не обробленою, сподіваємося отримати урожай. Хочу сказати, що сьогодні настав час, коли   повинні нарешті усвідомити свою відповідальність за долі своїх дітей, наступних поколінь.  Бог подарував таку родючу землю, дав розум, а нам лише потрібно докласти своєї мудрості, сили й таланту, щоб вміло господарювати».

Дуже патріотичною була промова Якова Осташа, який побував і на Майдані, і на Сході : «Сьогодні ми почали вірити у свою країну, у те, що здатні побудувати незалежну, міцну державу. І якщо нашим ворогам здається, що їм під силу нас здолати, відібрати наші землі й волю, то цього не буде ніколи. Я вірю у нашу перемогу, у свою націю і свій народ».

Торкнулися на Віче й проблем впровадження адміністративно-територіальної реформи. Застерігали, щоб її реалізація не стала черговим експериментом над селянами. Звучала тривога і щодо подальшої долі держави, її майбутнього. Також не залишилися поза увагою і питання підтримки воїнів АТО.

Підбив підсумки Аграрного Віче голова партії Віталій Скоцик:

«Я щиро дякую , що ви подолали сотні кілометрів, щоб бути   на цьому Віче. Це дуже важливий захід для нас. Проїхавши всю Україну від крайнього заходу до сходу нашої держави, від півночі до півдня я переконався у багатьох речах: немає у нас тих розбіжностей, про які політики  постійно розповідають. Незалежно на якій мові ми говоримо, чи в якому регіоні живемо, нема розбіжностей у селян, у тих людей, які працюють на землі. У  нас одинакові цінності, бажання,  ми однаково любимо свою батьківщину.  Наразі в Україні два злободенних питання. Перше,  це війна, яка вже  забрала 7 тисяч людей. Як її зупинити, як зробити так, щоб вона не принесла більше жертв?! Друге – земля. Об’їхавши всю Україну, я зрозумів, що земля для нас більше, ніж просто товар.   Одного разу  мене кореспондент запитав: «Скажіть, чи є запах, чи є  душа  у землі?» Я задумався. Для іноземного міністра, який працює у нашій державі, напевно, земля є товаром. Але ж ми розуміємо, що таке земля для українця. У 1931 році нас було 81 мільйон! І це лише населення України, без урахування Галичини. У 1937 нас залишилося 26 мільйонів. За сім років куди поділося 50 мільйонів українців?! За останніх 100 років ми втратили більше 90 мільйонів населення. Де це населення?! У нашій землі, у наших родючих чорноземах. Ми скільки пережили горя – голодомори, війни, що сьогодні визначити де цивілізовані заховання наших співвітчизників, а де ні, ніхто не може.  Всі ви аграрії, тому, коли вам стає важко, ви виходити на поле і пригортаєтеся до землі. Можливо, не усвідомлюючи, але ми пригортаємося до наших предків. То чи  можемо відноситися до землі просто як до товару ? Не можемо! Тому для того, щоб рухатися далі у земельній реформі, нам треба вибудувати певну систему. І коли ми будемо розуміти основні елементи земельної реформи, можливо, потрібно винести її загальне обговорення. Але ніхто не має права, ні 450 депутатів, ні високі посадовці вирішувати питання останнього національного багатства. Боязнь, страх всіх наших співвітчизників у тому, що з землею зроблять те, що й з  промисловістю.  Пригадайте  90-ті роки : приватизація, гарні заяви про те, як будуть працювати підприємства, а зрештою, все сталося не так, як хотілося. А яка була промисловість?!  У 1991 році  мали другу за величиною економіку у Європі, поступалися  лише об’єднаній Німеччині. Ми виплавляли найбільше сталі, добували найбільше руди, виробляли найбільше цукру, були сильною і потужною економікою. У 2014 році наша економіка складала аж 41 відсоток до того, що мали у 1991 році. І коли сьогодні  ходимо по світу із простягнутою рукою і просимо грошей, щоб розрахуватися за кредити, світ нам справедливо каже: «А ви  самі не можете заробити?!  Українці! У вас скільки корисних копалин, у вас 20 тисяч розвіданих родовищ! У багатьох націй світу цього і близько немає. У вас два моря, у вас тисячі озер і річок, прекрасний клімат. І ви нічого не можете?!»  А ми думаємо: як же так… Ми сьогодні займаємо четверте місце у світі за  освіченістю населення. Ми одна із найосвіченіших націй. Минулого року ООН оцінювала нації за рівнем інтелекту.  За рівнем  IQ поступаємося тільки Японії. Здавалося б, розумні, все у нас є, а до цього часу не змогли самоорганізуватися, як нація, не створили  необхідну  систему управління державою,   до цього часу не змоги використати ті ресурси, які дані Богом і природою. 

 На наших теренах з’явилася трипільська культура. Ми дали світу одну з перших конституцій. У цьому році святкуємо 305 років Конституції Пилипа Орлика. Ми  показали розуміння демократії: виконавча влада – гетьман, законодавча влада – рада, незалежний скарбничий і незалежна судова система. Тому, коли   світ до нас їде і каже: ми навчимо вас демократії, то напевно, це не зовсім вірно.  Маємо  розуміти, що світ хоче бачити нас демократичною державою, тому, що з такою державою набагато легше працювати. Але  він не хоче бачити нас своїм конкурентом, на своїх ринках.

65 відсотків нашого населення – аграрії, 70 відсотків  -  території нашої держави – аграрне виробництво. На сьогодні ми другий у світі експортер зернових після США. Ми говоримо велика нація, другий експортер зернових,  перший -  по олії, але 1700 доларів на душу населення – пряме відображення того, як ми живемо. А що ж відбувається з тим, що  продаємо за кордон?! Якщо продавали кукурудзу по 120 доларів за тону, то світ у своїх економіках отримує 680 доларів доданої вартості на цій культурі, створюючи  нові робочі місця, сплачуючи податки, розвиваючи свої сільські території.  Ми гордилися, що продавали ріпак по 360 доларів за тону, а 850 доларів доданої вартості на ньому отримували країни імпортери. 

 З50 мільйонів тонн кукурудзи вирощує Америка, 235 мільйонів тонн переробляється на біоетанол. А скільки  ми виробляємо сьогодні біоетанолу?! І коли ми йдемо з  простягнутою рукою в іноземні країни,  нам справедливо кажуть: «Ви воюєте зі своїм східними сусідом. Ви купляєте в нього кожний день нафту, газ, вугілля, електроенергію, у той час коли у вас є своє вугілля, коли лише розвіданого газу вистачить на 35 років. Ви не виробляєте жодної тони відновлюваної енергії. Так що ви хочете від нас?!»

 Майже 100 років у нас не було господаря на землі. Але з 2000  у нас з’явилися люди, які стали справжніми хліборобами , які розвивають не лише аграрну галузь, а  свої села, містечка, країну в цілому. Ми хочемо нормально жити, але для того, щоб так жити потрібно мати стабільну політичну систему, потрібно, щоб партії були вибудувані знизу до верху. Щоб народ міг сказати, що ми - це держава, а держава – це ми. Кому ж сьогодні, якщо не нам, будувати своє майбутнє?!  Ми повинні вибудувати першу партію, що побудована  демократичним шляхом. Маємо взяти  за мету, отримати більшість на виборах до місцевих рад, а на парламентських увійти до трійки лідерів, бо ми живемо і працюємо на землі, формуємо економіку держави.   У нас немає іншого шляху. Я  запрошую вас до тісної співпраці, проте не  закликаю  усіх вступати у партію, це не основне. Головне для нас, щоб вона відіграла свою роль у розбудові країни. Наголошую, що це не галузева партія, це партія всього нашого народу».

Після виступу лідера партії ведуча форуму зачитала рішення Першого Всеукраїнського аграрного Віче, основними  положеннями якого є :

 1. Об’єднатися у єдиний потужний громадський аграрний рух навколо Аграрної партії України та ідеології аграризму.  

  2. Підтримати Звернення Аграрної партії України до керівництва держави з приводу: системи оподаткування аграрного бізнесу в умовах економічної кризи; забезпечення права учасників АТО на отримання вищої освіти; процесу децентралізації та проведення адміністративно-територіальної реформи; земельної реформи.

 По закінченню Віче вдалося взяти кілька коментарів, поцікавитися враженнями учасників форуму.

Олександр Ківшик,  голова Полтавської обласної організації Аграрної партії України: «Враження від аграрного Віче тільки позитивні. Думаю, що     енергія аграріїв, патріотичні пісні, які пролунали,  передалася усім присутнім. За останні роки Аграрна партія суттєво оновилася, змінився лідер, який відмовився від ведення бізнесу і наразі займається лише партійною роботою, спілкуванням з людьми на аграрних форумах. Він показує приклад для інших.  Щодо міцності будь-якої політичної сили, як в нашому регіоні, так і в інших, її показником будуть вибори, які і є мірилом людської довіри.  Міцніть нашої  обласної організації Аграрної партії  полягає у збереженні   кадрового потенціалу, що має ідеологічні переконання  та галузеве спрямування. Серед них є  і фермери і великі сільгоспвиробники,   представники медицини й освіти. Проблеми у селян спільні і ми разом маємо їх вирішувати. Радує те, що наші партійні ряди поповнюються новими активними членами – це й спеціалісти агрофірм холдингу «Астарта-Київ», аграрії Кременчуцького та інших районів області. У нас є бажання працювати на тих засадах Аграрної партії, які сьогодні проголосили і підписали на Віче».

  Віктор Скочко, член президії і член ради Аграрної партії України, депутат та очільник фракції Аграрної партії України у обласній раді    , генеральний директор ТОВ «Агрофірма імені Довженка» : «Я сьогодні перебуваю у піднесеному настрої, адже на наших очах відбувається відродження Аграрної партії. Незважаючи на те, що вона вже давно існує на політичній арені України, сьогодні отримала друге дихання, тому мої враження від Віче надзвичайно позитивні. Сьогодні ми відчуваємо, що у нас уже є свідоме суспільство,  яке може продукувати, розвивати, яке розуміє, що ніхто крім нас не побудує таку країну, яку ми хочемо, ніхто, крім нас , не змінить нашого життя на краще. Це можемо зробити лише ми самі. І тут у мене тисячі однодумців. Ця подія довгоочікувана. Я готовий підписатися під кожним словом, що прозвучало із трибуни від моїх колег-аграріїв.  Ми бачимо, що  нас нічого не роз’єднує, ні мова, ні історія, ні релігія, а земля нас взагалі єднає, як рідних братів».

Петро Хоменко, директор ВП ім. Шевченка, член Аграрної партії України:

« Побувавши на Віче, послухавши виступи успішних аграріїв, експертів, науковців,  лідера партії Віталія Скоцика, відчуваю, що в України є майбутнє. Головне, сьогодні усім нам об’єднатися заради спільної мети. Вважаю, якщо Аграрна партія отримає більшість у місцевих радах, матимемо суттєву підтримку. І це буде справедливо, оскільки саме аграрії створюють робочі місця, дбають про соціальну сферу села, забезпечують продовольчу безпеку. Хотілося б аби у нас в парламенті було аграрне лобі, щоб ми могли відстоювати свої інтереси. Можливо, тоді б на агросектор держава звертала більше уваги, а ми мали належні умови для ведення бізнесу».

Сьогодні в Україні сільськогосподарське виробництво тримає економіку. Завдяки наполегливій роботі сільських трудівників держава  тримається на плаву. Тому цілком закономірно, що аграрії хочуть брати участь у розбудові  країни, впливати на її подальшу долю, будувати гідне майбутнє для усіх українців. А як це втілюватиметься у життя, покаже час. Головне, мабуть, не втратити шанс змінити своє життя і Україну на краще.

Наталія Хорольська.

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.