Владислав Кнапиш – 24-річний голова Української міської організації Аграрної партії України, а ще громадський діяч, очолює організацію «Разом», яка опікується ветеранами і молоддю Обухівщини.
Владислав закінчив Київський національний транспортний університет, факультет фінанси і кредит, після чого повернувся до рідного міста Українка, де одразу поринув у громадську діяльність. У юнацькому віці багато подорожував по країнах Європи, де наочно побачив особливості організації суспільного життя, тепер мріє набутий досвід реалізувати у рідному місті.
– Що спонукало Вас зайнятися громадською діяльністю?
– Ми не могли дивитися, як молодь губить себе, вживаючи алкоголь і наркотики. Отак я з друзями почав думати, як допомогти молодому поколінню, і виникала ідея заснувати громадську організацію. Заснував я її з шістьма друзями у 2016 році. Всі хлопці-засновники – спортсмени, які мають авторитет серед молоді міста, яка прислухається до них.
На початку своєї діяльності хлопці почали боротися з нелегальним гральним бізнесом, але оскільки такий вид підприємництва часто покривається зверху, то зрозуміли, що дана діяльність є небезпечною. У зв’язку з чим вирішили займатися соціальними питаннями: почали працювати з молоддю (організовували зустрічі, свята, турніри), долучалися до допомоги комунальним службам міста Українка.
Спочатку нас працювало сім осіб, потім почали залучати молодь міста, людей, які не байдужі до нас, які хотіли приєднатися і допомагати нашій діяльності. З часом ми вийшли на рівень району, де почали допомагати організовувати свята. На даний час про організацію «Разом» знає все місто, адже ми практично єдина діюча громадська організація в Українці. Я, будучи її головою, також очолюю молодіжний комітет при міському голові. Його робота є масштабнішою, оскільки залучає школярів, студентів медичного коледжу, професійно-технічного ліцею до вирішення нагальних питань у розвитку міста і молодіжного руху зокрема.
Цим літом ми провели великий пляжний турнір з боротьби. Кожен спортсмен, який брав участь у ньому, міг залишити благодійний внесок. Отак ми зібрали понад 15 тисяч грн для хлопчика, який хворіє на рак. Потім допомагали малозабезпеченим сім’ям: дарували продуктові набори. На Новий рік для дітей-сиріт влаштовували свято: організували їм солодкий стіл і запросили аніматорів, які проводили з ними конкурси.
– Чому для політичної діяльності Ви обрали Аграрну партію?
– Наша землячка є членом Аграрної партії. Вона запропонувала нам приєднатися до складу цієї політсили, так ми стали частиною команди. Плідно працюємо, популяризуємо партію в місті.
Мені взагалі імпонує ідеологія Аграрної партії, радує те, що партійці не забруднені скандалами і політичними махінаціями. Також мені цікаво працювати на політсилу, яка тільки набирає ходи і йде до вершини. Адже одна справа підтримувати партію, яка представлена в парламенті, а інша – отримати можливість пройти розвиток політсили із самого початку.
З аграріями ми плідно працюємо: нещодавно возили ветеранів на концерти, які влаштовують наші однопартійці, беремо участь у форумах. Взагалі ветеранам постійно допомагаємо, бо це наше минуле, наші знання. Щомісяця виділяємо кошти на заходи для них, зокрема на медичні послуги. Нещодавно голова ветеранської організації повідомила, що їхньому офісу бракує холодильника. Ми порадилися і подарували їм холодильник. Тепер нас постійно запрошують на чай, – усміхається хлопець.
Крім того, члени Аграрної партії в Українці організовують бізнес-клуби, на які запрошують усіх мешканців, де відбуваються дискусії на актуальні теми.
– Яка, на Вашу думку, найбільша проблема молоді для сучасної України?
– Молодіжна міграція за кордон. Молодь – це наше майбутнє, якщо вона буде виїжджати за кордон, то ми залишимося без майбутнього. Україна ризикує вимерти як країна. Старші люди старіють, їх час минає. А молоде покоління повинно їх підтримати і понести український дух далі. На жаль, з масовою міграцією це зробити буде складно.
Аби протидіяти цьому явищу, ми вводимо новації. Запрошуємо до Українки різні інститути, університети, аби вони відкривали тут свої філії. Залучаємо підприємців, спонсорів, аби вони організовували виробництво, створювали робочі місця. Ми робимо все можливе, аби освіту і роботу молодь могла отримати тут і не шукала щастя у Києві чи за кордоном. Звичайно, погано, що в Україні не працюють соціальні ліфти для молоді, що часто важливі питання вирішують зв’язки, а не особисті уміння і навички людини, з цим треба боротися, аби зберегти нашу країну. Я переконаний, що в Україні чимало патріотів, але з такою ситуацією, яка склалася –– відсутність гідної заробітної плати, соціальної захищеності –– люди беруться за голову, не знають, що робити і тікають хто куди.
Владислав Кнапиш переконаний, що кожній людині під силу творити позитивні зміни і стати частиною запровадження цих змін. Саме тому своєю громадською діяльністю він намагається вселити віру у містян в те, що надважливо зробити краще там, де ти народився і живеш, а не шукати щастя за кордонам.
